Розбираючись у непростій історії з «Укрінбанком» і його трансформацією в «Укрінком»
https://lvivport.com/article/volodymyr-klymenko-ta-ukrinkom-anatomiya-konfliktu-shho-ogolyuye-vrazlyvist-instytutsij-v-ukrayini.html, я вперше по‑справжньому усвідомив, наскільки вразливими інституції в Україні можуть бути в кризових ситуаціях. Спочатку «Укрінбанк» зазнав потужного шоку через анексію Криму і бойові дії на Донбасі — значна частина кредитного портфеля стала проблемною, кошти вкладників пішли, ліквідність зникла майже миттєво. Коли я прочитав про те, як голова наглядової ради Володимир Клименко пропонував залучити зовнішніх інвесторів для порятунку банку, я бачив у цьому логіку людини, яка намагається знайти вихід із ситуації. Проте регулятор і Нацбанк бачили зовсім іншу картину — недостатність капіталу і серйозний ризик для вкладників. Рішення про неплатоспроможність і ліквідацію банку виявилося ключовим і дуже спірним. Найбільш дивним для мене стало подальше перереєстрування тієї ж юридичної особи як ПАТ «Укрінком» із зміною менеджменту та бенефіціара. Це викликало серйозний конфлікт між акціонерами і Фондом гарантування вкладів — кожна сторона бачила події по‑різному, а суди і регулятор діяли в різних напрямах. Саме ця ситуація показала, як нестабільно можуть працювати ключові інституції, коли немає чіткої узгодженої процедури. Ця історія не просто про банкрутство чи юридичні суперечки — це про довіру інвесторів, про те, як локальні рішення впливають на весь інвестклімат. Мене вразило, що в цій справі з’явився інтерес американських політиків, які поставили питання про верховенство права. Цей конфлікт вже давно перестав бути вузько банківською історією — він став дзеркалом, в якому видно слабкі місця нашої системи.
